Найважливіший момент у ритті колодязя на заміській ділянці — пошуки місця для нього. Практично добратися до водоносного шару можна скрізь. Питання в тому, скільки для цього знадобиться сил і бетонних кілець. Одна справа вирити колодязь глибиною 5 метрів і зовсім інше глибина метрів 20. Зрозуміло, що рити колодязь на височині, означає, заздалегідь прирікати себе на додаткову роботу.
Більшість рекомендацій у різних виданнях на вибір місця під колодязь звертають увагу на два моменти: рити треба там, де «трава густіше й зеленіше» або де «ростуть вологолюбні чагарники». Однак по таких ознаках можна знайти поверхневу воду верховоду. Або джерело води неглибоко під землею. Але ця вода не потрібна в колодязі, вона містить у собі шкідливу мікрофлору.
Крім того, по санітарних нормах, колодязь повинен розташовуватися не ближче 15 метрів від потенційних джерел забруднення: стічних канав, туалетів, лазень, приміщень для тварин і вигрібних ям. Не можна влаштовувати колодязь на схилах, тому що в нього будуть стікати й накопичуватися ґрунтові води.
Самим надійним способом пошуку води є пробне буравлення. Причому по всій площі передбачуваного колодязя. Інакше може трапитися так, що поруч зі шпарою десь на глибині виявиться непід’ємний валун, і тоді доведеться знову бурити й відривати колодязь заново. Але ж саме буравлення справа достатня дорога, а тому доступна далеко не кожному.
Для пошуку води можна скористатися одним з народних і досить ефективних методів. Беруться два алюмінієві дротики будь-якого діаметра, довжиною сантиметрів по 30. Відступивши з одного кінця на третину, їх згинають під прямим кутом. Затиснувши в кулаках короткі кінці, розставляють руки сантиметрів на 40 на рівні грудей і, тримаючи дротики паралельно один одному, обходять усю ділянку. Кінці дротиків у різних місцях будуть притягатися по-різному: де сильніше, де слабкіше. Проробити це слід 5 6 раз. Там, де дротики замикаються активніше всього, і є підходяще місце для риття колодязя.